Кафедра гістології, цитології та ембріології
Permanent URI for this communityhttps://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/146
Browse
72 results
Search Results
Item Фрактальний аналіз як метод дослідження компонентів тканини мозочка людини(2024) Мар'єнко, Наталія Іванівна; Maryenko, N.Компоненти тканини мозочка, маючи складну геометричну архітектуру, демонструють виражені фрактальні властивості – складність конфігурації, самоподібність та самоповторюваність, що проявляється у їх масштабній інваріантності (при зміні масштабу будова структури залишається подібною). Проведене дослідження підтверджує наявність фрактального принципу будови мозочка. З огляду на це, фрактальний аналіз може застосовуватись для морфометричної оцінки різних компонентів тканини мозочка із використанням різних типів матеріалу – анатомічних зрізів, гістологічних препаратів або для прижиттєвого дослідження магнітно-резонансних томограм.Publication Індивідуальна анатомічна мінливість поверхневого судинного русла мозочка людини(Харківський національний медичний університет, 2024) Калініченко, Михайло Олександрович; Kalinichenko, M.Цереброваскулярні захворювання (ЦВЗ) є однією з найбільш поширених причин людської смертності та довготривалої інвалідизації в Україні та у всьому світі. Дотепер прогноз розвитку та перебігу ЦВЗ, ризику їх ускладнень залишається утрудненим. Це зумовлено різноманітністю патогенетичних механізмів, а також пов’язано з індивідуальними особливостями будови судинного русла. Кровопостачання мозочка забезпечується трьома парними артеріями: верхньою мозочковою артерією (ВМА), передньою нижньою мозочковою артерією (ПНМА) та задньою нижньою мозочковою артерією (ЗНМА), що починаються від основної та хребтових артерій, тобто належать до системи вертебробазилярного басейну (ВББ). Дисертація присвячена встановленню особливостей та закономірностей індивідуальної мінливості структури поверхневого судинного русла мозочка людини: у роботі наведено теоретичне обґрунтування й нове вирішення актуального для медичної науки, зокрема – нормальної анатомії, наукового завдання, яке полягає у встановленні закономірностей індивідуальної мінливості структури поверхневого судинного русла мозочка людини залежно від мінливості його форми. Дослідження виконане на 100 препаратах мозочка разом зі стовбуром мозку, що були отримані від трупів дорослих людей, які померли від причин, не пов’язаних з патологією мозку, та на магнітно-резонансних томограмах головного мозку 30 осіб, на яких не було виявлено видимої патології головного мозку. Запропоновані два нових комплексні методи оцінювання форми мозочка: при морфометрії анатомічних препаратів і при морфометрії МР-томограм. Досліджено мінливість ВМА, ПНМА і ЗНМА – ділянок їх походження, кількості і зон кровопостачання. Описано три варіанти ходу артерій при походженні ПНМА і ЗНМА спільним сегментом від основної артерії. Проаналізовано розподіл джерел кровопостачання часточок мозочка. За допомогою морфометричного методу фрактального аналізу кількісно охарактеризовано розгалуженість артерій на верхній і нижній поверхнях мозочка і за допомогою фрактального індексу (ФІ) встановлено діапазон її мінливості. Встановлення взаємозв’язку між архітектонікою судин мозочка та особливостями будови мозочка людини дозволить отримати ранні прогностичні критерії щодо розвитку неврологічної патології та допоможе удосконалити діагностику та прогноз розвитку ускладнень у хворих із ЦВЗ.Publication Дослідження скелетонованих зображень поверхневих артерій мозочка людини(Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, 2024) Калініченко, Михайло Олександрович; Kalinichenko, Mykhailo; Мар’єнко, Наталія Іванівна; Maryenko, Nataliia; Степаненко, Олександр Юрійович; Stepanenko, OleksandrПри морфометрії у морфології часто використовують такі методи, як вимірювання лінійних розмірів, площі поверхні або обсягу нормальних та патологічних структур, а також розрахунку різних параметрів на їх основі. Більшість таких методів є інформативними при дослідженні структур, форма яких подібна до геометрично простих фігур. Проте судинне русло поверхневих артерій мозочка людини має складну просторову організацію і потребує розробки нових, нестандартних методів його дослідження. Перспективним методом є аналіз скелетонованих зображень. Даний метод вперше був розроблений для дослідження дендритного дерева нейронів, проте може бути використаний для подібних деревоподібних структур, таких як біла речовина мозочка та судини внутрішніх органів, у тому числі поверхнева судинна мережа мозочка. Мета. Встановити закономірності індивідуальної мінливості мозочка за допомогою аналізу скелетонованих зображень поверхневих артерій мозочка людини. Матеріали та методи. Було досліджено 15 препаратів мозочка разом зі стовбуром мозку. Препарати були отримані від трупів дорослих людей (10 – чоловічої та 5 – жіночої статі), які померли від причин, не пов’язаних з патологією мозку, у віці від 30 до 92 років. Процедура скелетонування зображення дозволяє провести аналіз судин без врахування їх діаметру, і, таким чином, уніфікувати параметри судинної мережі при її оцінюванні. Складність структури поверхневої судинної мережі мозочка збільшується зі збільшенням кількості гілок, кількості з’єднань гілок, кількості кінцевих точок гілок, проте зменшується зі збільшенням середньої довжини гілки. Кількісні параметри скелетонованих зображень є репрезентативними для оцінки структури поверхневих артерій мозочка.Publication Fractal analysis of branching of human cerebellar arteries(2024) Калініченко, Михайло Олександрович; Kalinichenko, Mykhailo; Степаненко, Олександр Юрійович; Stepanenko, OleksandrМозочок людини живлять три артерії: верхню поверхню мозочка живить верхня мозочкова артерія (ВМА), нижню – передня нижня та задня нижня мозочкові артерії (ПНМА і ЗНМА). Традиційно розгалуженість поверхневого судинного русла визначається суб’єктивно; вирізняють магістральний, розсипний або проміжний типи. Об’єктивним альтернативним методом є фрактальний аналіз. Метою роботи є дослідження фрактальної розмірності розгалуженості поверхневих артерій мозочка людини та встановлення взаємозв’язку між величиною фрактального індексу та формою мозочка. Матеріал і методи. Було досліджено 100 препаратів мозочка разом зі стовбуром мозку. Вимірювали ширину, довжину і висоту мозочка. Визначали величину параметрів форми мозочка: відносної ширини (rW), відносної довжини (rL) та відносної висоти мозочка (rH), як відношення квадрата одного лінійного розміру до добутку двох інших. Для фрактального аналізу були відібрані 15 мозочків різної форми (9 осіб – чоловічої та 6 – жіночої статі). Проводили фрактальний аналіз цифрових зображень верхньої та нижньої поверхонь мозочка справа та зліва методом підрахунку квадратів. Результати дослідження. Встановлено діапазон значень фрактального індексу, визначено інтервали значень, що відповідають проміжному (1,54 ÷ 1,73), магістральному (<1.54) та розсипному (>1.73) типам галуження. Верхній поверхні більш властивий магістральний або проміжний тип галуження, тоді як для нижньої більш характерний проміжний або розсипний типи галуження. Найбільше різноманіття варіантів галуження артерій–від магістрального до розсипного–як на верхній, так і на нижній поверхнях мозочка, спостерігається в найбільш численній групі – мозочків середньої форми, незалежно від того, який показник форми аналізується. Характер галуження поверхневих артерій мозочка прагне до розсипного типу у відносно вузьких та відносно коротких мозочків і навпаки–до магістрального–у відносно широких і відносно довгих мозочків. Протилежним чином впливає відносна висота: характер галуження поверхневих артерій мозочка прагне до розсипного типу при збільшенні відносної висоти мозочка. Так, відносно низькі мозочки мають зазвичай магістральний тип галуження (що більш помітно на верхній поверхні), тоді як у відносно високих мозочків характер галуження прагне до розсипного (що більш помітно на нижній поверхні).Item Листок як структурна одиниця мозочка людини(2020) Maryenko, Nataliia; Мар’єнко, Наталія Іванівна; Марьенко, Наталия Ивановна; Stepanenko, Oleksandr; Степаненко, Олександр Юрійович; Степаненко, Александр ЮрьевичКора мозжечка является четко структурированной частью нервной системы. Сейчас структурно-функциональной единицей коры мозжечка считают модуль, который не может исчерпывающе описать принцип его структурно-функциональной организации на разных уровнях: от макроскопического до микроскопического. Одной из структур, которую можно рассматривать как структурную единицу мозжечка, является листок. Цель исследования – провести морфометрические исследования листков коры мозжечка человека, выявить границы и закономерности индивидуальной изменчивости количественных параметров коры мозжечка в филогенетически различных его отделах. Морфологическое исследование проведено на 50 мозжечках людей, умерших от причин, не связанных с патологией центральной нервной системы. Проводили морфометрические исследования с помощью компьютерной программы «Image Tool». На каждом отдельном листке мозжечка определяли высоту, максимальную и минимальную ширину и разницу между ними, длину ганглионарного слоя, количество клеток Пуркинье, плотность клеток Пуркинье (количество клеток в 1 мм ганглионарного слоя), среднее расстояние между центрами клеток Пуркинье. Подсчитывались показатели на 100-150 листках серого вещества в каждом мозжечке. В результате морфометрического исследования листков выяснено, что средняя высота листка составляет 1727,94 ± 55,94 мкм, минимальная ширина листка – 1514,64 ± 49,04 мкм, максимальная ширина листа – 1794,94 ± 58,10 мкм, соотношение «высота / максимальная ширина» - 1,009 ± 0,03, длина ганглионарного слоя – 3992,52 ± 129,26 мкм, разница максимальной и минимальной ширины листа – 25,09 ± 0,81%. Количество КП может варьировать от 1 до 55, gреобладают листки с малым количеством клеток Пуркинье (от 3 до 16). Итак, листок является постоянной структурой мозжечка, которую можно рассматривать как структурную или как структурно-функциональную единицу мозжечка. Листок всегда включает серое вещество – складку коры и иногда имеет собственный центральный стержень белого вещества. Однако строение листков может существенно отличаться, что отображается в высокой вариабельности морфометрических параметров листков.Item Кластерний аналіз фрактальної розмірності мозочка людини(2020) Maryenko, Nataliia; Мар’єнко, Наталія Іванівна; Марьенко, Наталия ИвановнаМозжечок является мультифракталом, который включает несколько фрактальных кластеров, которые соответствуют различным компонентам ткани мозжечка: белому веществу и слоям коры. Для того чтобы определить сложность пространственной организации и степень заполнения пространства различными компонентами ткани мозжечка, был проведен фрактальный анализ способом дилатации пикселей в одной из авторских модификаций. Цель исследования – определить кластеры фрактальной размерности различных компонентов ткани мозжечка человека по данным магнитно-резонансной томографии. Исследование проведено на цифровых Т2 взвешенных изображениях магнитно-резонансных томограмм 30 пациентов (15 мужчин и 15 женщин), не имевших патологических изменений головного мозга. Проведен фрактальный анализ с помощью метода дилатации пикселей. Определен фрактальный индекс ткани мозжечка для его компонентов в диапазоне значений яркости от 0 до 255. Исчислялась разница прироста фрактального индекса на разных участках диапазона яркости. Установлено, что прирост фрактального индекса не равномерен и имеет четыре зоны наиболее выраженного прироста значений: 70-80, 85-90, 95-105 и 110-120. Эти зоны можно выделить в отдельные кластеры, соответствующие основным компонентам ткани мозжечка. Первый кластер с интенсивным приростом фрактального индекса соответствует белому веществу мозжечка, которое имеет наибольшую плотность и наименьшие значения яркости, второй – зернистому слою коры, третий – молекулярному слою коры. Четвертый, наименее выраженный кластер соответствует пикселям изображения с наибольшим уровнем яркости, которые соответствуют мягкой мозговой оболочке. Определены три кластера значений фрактального индекса, соответствующих основным компонентам ткани мозжечка и средние значения яркости, им отвечают: белое вещество мозжечка (70,684±0,473), зернистый слой коры (84,263±0,475), молекулярный слой коры (96,263±0,449). Отсутствие определенных кластеров, которые имеются в интактной ткани, и наличие дополнительных, патологических кластеров могут быть критериями диагностики состояния мозжечка с помощью фрактального анализа магнитнорезонансных томограмм головного мозга.Item Морфологические особенности мозжечка при острых нарушених мозгового кровообращения(2016-04) Мар’єнко, Наталія Іванівна; Марьенко, Наталия Ивановна; Maryenko, Nataliia; Добровольська, О.М.; Добровольская, Е.М.Item Structure and individual anatomical variability of the lobules IV-V of the human cerebellar hemispheres(2017) Maryenko, Nataliia; Мар’єнко, Наталія Іванівна; Stepanenko, Oleksandr; Степаненко, Олександр ЮрійовичThe aim of the present study was to determine morphological variations in the lobules IV-V of the human cerebellar hemispheres. Material and methods. The research involved cerebella of 100 people of both sexes, who died of causes unrelated to brain pathology at the age of 20-95. The parasagittal sections of the cerebellum were investigated. Possible variations in the size, shape and peculiarities of branching of the white matter in the lobules IV-V of the cerebellar hemispheres were investigated. Results. Complex branched white matter is the basis of the IV-V lobules of human cerebellar hemispheres. The shape of the IV-V lobules is quite varied. Differences of the structure of these lobules depend on the characteristics of the branching of the white matter. The shape of the lobule depends on location of the section. Structure of the lobules is different on serial parasagittal sections. We described 2 variants of branching of the white matter of the hemispheric lobules IV-V at a distance 5 mm from midsagittal section (the 2nd variant is the most common) and 10 common variants of the shape of IV-V lobules (10 mm from midsagittal section); the third variant is the most common variant of the lobule IV; the first, second, and third variants are the most common shape variants of the lobule V. Conclusion. Described variants of the shape of the cerebellar lobules can be used as criteria standards of modern diagnostic imaging techniques for the diagnosis of various diseases of the CNS.Item Анатомическая изменчивость листков коры мозжечка человека(2016) Мар’єнко, Наталія Іванівна; Марьенко, Наталия Ивановна; Maryenko, Nataliia; Добровольська, О.М.; Ткаченко, Ольга Дмитрівна; Ткаченко, Ольга Дмитриевна; Tkachenko, OlgaItem Будова та індивідуальна анатомічна мінливість верхньої півмісяцевої часточки півкуль мозочка людини(2016) Мар’єнко, Наталія Іванівна; Марьенко, Наталия Ивановна; Maryenko, Nataliia; Степаненко, Олександр Юрійович; Степаненко, Александр Юрьевич; Stepanenko, OleksandrДосліджена будова та описані 10 варіантів розгалуження білої речовини верхньої півмісяцевої часточки півкуль мозочка людини. Найчастіше зустрічаються 1, 2, 3 та 5 варіанти форми, які можна вважати анатомічним стандартом. Отримані дані можуть бути використані в якості критеріїв норми для діагностичних методів нейровізуалізації. Исследовано строение и описаны 10 вариантов ветвления белого вещества верхней полулунной дольки полушарий мозжечка человека.Чаще всего встречаются 1, 2, 3 и 5 варианты формы, которые можно считать анатомическим стандартом. Полученные данные могут быть использованы в качестве критериев нормы для диагностических методов нейровизуализации. Cerebellum has the most complex spatial configuration which is associated with the organization of the arbor vitae («Tree of Life”) – tree-like branched white matter, which is structural basis of its cortex. Morphological changes of cerebellar lobules are found in many congenital and acquired diseases of the cerebellum. In recent years, thanks to modern imaging techniques (MRI, fMRI, CT, SPECT, PET) morphological changes of the hemispheric and vermal lobules that occur in these diseases can be detected in vivo, which is essential for early and accurate diagnosis. However, criteria of imaging diagnostic methods which are based on information about normal structure of the cerebellum, do not take into account the features of individual anatomical variability, gender and age characteristics. Objective – to investigate individual variability and features of variant anatomy of the superior semilunar lobule of the human cerebellar hemispheres. Research was conducted at the Kharkiv regional bureau of forensic medicine on 100 cerebellums of people of both sexes, who died of causes unrelated to brain pathology, 20-99 years old. During the forensic autopsy the cerebellum and brain stem were separated and fixed during one month in 10% formalin solution. Parasagittal sections of cerebellar hemispheres were investigated. Superior semilunar lobule of the human cerebellar hemispheres is formed by fifth branch of central white matter of the cerebellum. This lobule has pyramidal shape; the apex of pyramid is located in medial part of the hemisphere, the basis is located in lateral part of the hemisphere. The main trunk of white matter is the basis of this lobule. Main trunk divides into 2-3 branches which forms visible surface of the lobule. The shape of the superior semilunar lobule of the human cerebellar hemispheres is quite varied. Differences of the structure of this lobule depend on the characteristics of the branching of the white matter, the number and location of the secondary branches. We described 10 variants of the shape of the superior semilunar lobule of the human cerebellar hemispheres. The most common variants are 1st, 2nd, 3rd and 5th. That variants can be used as anatomical standard of the lobule. There are different number of little secondary branches on superior and inferior surfaces of the main trunk of white matter; 1, 2 or 3 branches can be found on superior surface, 1-4 branches can be found on inferior surface of the main trunk of white matter.Described variants of the shape of the cerebellar lobules can be used as criteria standards of modern diagnostic imaging techniques for the diagnosis of various diseases of the CNS.The data can be used as the basis for creation of the atlases of serial sections of the cerebellum, which are based on features of the individual anatomical variability of the cerebellum.