Наукові праці. Кафедра хірургії № 4
Permanent URI for this collectionhttps://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/1519
Browse
43 results
Search Results
Item Можливості променевих методів дослідження у визначенні проявів заброньової травми органів грудної клітки(2024) Хорошун, Едуард Микалайович; Спузяк, Роман Михайлович; Деменко, П.В.; Дем’яненко, В.В.; Колпаков, О.В.Актуальність. Внаслідок повномасштабного вторгнення РФ на територію України значно зросла кількість поранених із бойовою хірургічною травмою. За даними літератури, травма органів грудної клітки становить 10–12% від усіх механічних ушкоджень. Частина ушкоджень пов’язана з появою індивідуальних бронежилетів, які ефективно перетворюють проникні травми на закриті. Такий тип ушкоджень має назву «заброньова травма». Основний механізм ушкодження легень (контузія і розриви паренхіми) при заброньовій травмі – раптова потужна компресія. При бойовій торакальній травмі візуалізація має ключове значення для виявлення та повноцінної характеристики ушкоджень та їх ускладнень. Мета роботи. Визначити особливості проявів заброньової травми грудної клітки при променевому дослідженні. Матеріали та методи. Досліджувалися поранені із заброньовою травмою грудної клітки, які знаходилися на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі (ВМКЦ) Північного регіону м. Харкова у вересні – грудні 2023 року. Променеве дослідження включало традиційну рентгенографію органів грудної клітки (ОГК), яку проведено всім пораненим. УЗД за протоколами FAST та BLUE (Bedside Lung Ultrasound in Emergency) проведено у 75% та спіральну комп’ютерну томографію (СКТ) виконано у 45% пацієнтів. З огляду доказової медицини стаття належить до категорії «Опис серії випадків». Результати та їх обговорення. Переважна більшість ушкоджень при заброньовій травмі припадає саме на забій легені (51,2%). Виділяли три ступеня забою легені, залежно від площі ураження, вираженості рентгенівських проявів та динаміки процесу. Основними рентгенівськими ознаками забою легень були ділянки зниження прозорості від незначної до вираженої інтенсивності, з нечіткими контурами, які не відповідали анатомічним межам сегментів. Рентгенологічна картина забою (контузії) легені може бути відтермінованою. Значне збільшення контузії через 24–48 год. є негативним прогностичним показником з підозрою на виникнення пневмонії, аспірації або жирової емболії. Ізольований забій легень спостерігали у незначній кількості (11,5%), бо найчастіше визначалося поєднане ушкодження. Виникнення пневмотораксу, гемотораксу тісно пов’язано з переломами ребер та розривами легень. Розриви легень можуть мати вигляд забою легені, тому на звичайній рентгенограмі їх визначити важко, і це вимагає проведення КТ для встановлення остаточного діагнозу. Не тільки забій легені, а й переломи ребер призводять до пневмотораксу, який за об’ємом повітря у плевральній порожнині ми поділяли на малий, середній, великий та тотальний. У 18,3% випадків, крім травматичних змін паренхіми легень та ребер, спостерігали міжм’язову емфізему м’яких тканин, основною причиною виникнення якої в наших спостереженнях був розрив парієтальної плеври уламком ребра. Внаслідок поранень із ушкодженням паренхіми легень чи інтраплевральних судин може розвинутися гемоторакс, який ми спостерігали у 23,2% поранених із заброньовою травмою грудної клітки та поділяли на малий, середній, великий та тотальний залежно від об’єму крові у плевральній порожнині. У виявленні гемотораксу велике значення мало застосування УЗД за FAST-протоколом. Крім того, виконання УЗД за BLUE-протоколом дозволило вивчати зміни і в легеневій паренхімі, перевавжно у субплевральних відділах, та вивчати динаміку цих змін у процесі лікування. Висновки. Найчастішим проявом заброньової травми грудей є забій легені (51,2%), перебіг якого залежить від ускладнень, що виникли: розриви легені, пневмоторакс, гемоторакс, порушення каркасності грудної стінки. Проте, слід відзначити, що при заброньовій травмі частіше спостерігався забій І ступеня (67,4%), гемоторакс І ступеня (16,3%), пневмоторакс І ступеня (9,3%). Вихідним методом променевого дослідження при заброньовій травмі ОГК залишається рентгенографія, а використання УЗД за протоколами FAST та BLUE надає можливість вивчити стан м’яких тканин грудної стінки, виявити пневмота/або гемоторакс, післятравматичні зміни у субплевральних відділах легень. Застосування СКТ при бойовій травмі ОГК слід вважати ключовим методом променевого дослідження, який на даному етапі у 45% поранених дозволив уточнити об’єм та характер внутрішньогрудних ушкоджень у повному обсязі, порівняно із рентгенографією, та провести точну оцінку цих змін при динамічному спостереженні. Принциповим є виконання СКТ при відсутності ушкоджень та ускладнень, що несуть пряму загрозу життю, або вже після їх усунення. У статті наведено клінічні спостереження пацієнтів з різними проявами заброньової бойової травми грудної клітки.Item Особливості оперативного лікування при вогнепальних пораненнях серця та магістральних судин з міграцією сторонніх тіл(2024) Лурін, І.А.; Хорошун, Едуард Микалайович; Макаров, Віталій Володимирович; Негодуйко, Володимир Володимирович; Бучнєва, Ольга Володимирівна; Вєрьовкін, І.В.Резюме. Мета: дослідити особливості міграції сторонніх тіл вогнепального походження при пораненні серця та магістральних судин. Матеріали та методи. Було обстежено 82 поранені, які мали сліпі вогнепальні поранення різної локалізації та надійшли до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону в період з травня 2014 по травень 2024 року, у яких були явища міграції сторонніх тіл вогнепального походження за різними напрямками. Міграція стороннього тіла судинним руслом була в 11 (13,4 %) пацієнтів. Усі поранені були чоловічої статі, середній вік становив 34,2 ± 0,4 року. Вивчено анамнез, дані об’єктивних клінічних та загальних клініко-лабораторних досліджень, а також результати інструментальної діагностики. Залежно від локалізації поранення всім пацієнтам виконувалась спіральна комп’ютерна томографія голови, органів грудної клітки та черевної порожнини, рентгенографічні дослідження голови, органів грудної клітки та черевної порожнини, кінцівок, відеобронхоскопія та відеогастродуоденоскопія, ультразвукове дослідження шиї, грудей, живота та м’яких тканин. Поранені оперовані, за показаннями виконували первинну хірургічну обробку рани, ушивання ран судин та серця, видалення сторонніх тіл. Для діагностики та видалення феромагнітних сторонніх тіл використовували хірургічний магнітний інструмент. Результати. За місцем вхідного отвору при міграції стороннього тіла вогнепального походження розподіл наступний: шия — 1 (9,1 %), груди — 4 (36,4 %), живіт — 5 (45,5 %), кінцівка — 1 (9,1 %) випадок. За місцем початку міграції стороннього тіла судинним руслом розподіл був таким: ліва яремна вена — 1 (9,1 %), права підключична вена — 1 (9,1 %), серце — 3 (27,3 %), ворітна вена — 1 (9,1 %), ліва ниркова вена — 1 (9,1 %), права ниркова вена — 1 (9,1 %), нижня порожниста вена — 3 (27,3 %), права поверхнева стегнова вена — 1 (9,1 %) випадок. За місцем фіксації стороннього тіла при міграції судинним руслом розподіл наступний: права внутрішня сонна артерія — 1 (9,1 %), серце — 3 (27,3 %), права легенева артерія — 2 (18,2 %), ліва легенева артерія — 3 (27,3 %), гілка ворітної вени — 1 (9,1 %) випадок. За місцем вхідного отвору, де в подальшому відбулась міграція стороннього тіла, первинна хірургічна обробка була виконана у 6 (54,5 %) випадках, у 5 (45,5 %) — первинна хірургічна обробка не була показана. За місцем початку міграції стороннього тіла судинним руслом оперативне втручання було в обсязі: колотомія зліва, перев’язка яремної вени — 1 (9,1 %), лапаротомія, ушивання рани ворітної вени — 1 (9,1 %), лапаротомія, ушивання рани ниркової вени — 2 (18,2 %), лапаротомія, ушивання рани нижньої порожнистої вени — 2 (18,2 %) випадки. В 5 (45,5 %) випадках оперативне втручання, направ лене на місце початку міграції судинним руслом, не проводилось. За місцем фіксації стороннього тіла при міграції судинним руслом оперативні втручання були наступними: колотомія справа, артеріотомія, видалення стороннього тіла, шов артерії — 1 (9,1 %), торакотомія, пневмотомія, артеріотомія, видалення стороннього тіла, шов артерії — 5 (45,5 % %), торакотомія, розтин правого передсердя серця, видалення стороннього тіла, шов передсердя — 3 (27,3 %), лапаротомія, венотомія, видалення стороннього тіла, шов вени — 1 (9,1 %) випадок. В одному (9,1 %) випадку стороннє тіло з гілки ворітної вени не видаляли. У двох (18,2 %) випадках проводились повторні оперативні втручання при повторній інтраопераційній міграції стороннього тіла з одного боку на іншій системою легеневих артерій в обсязі торакотомії, пневмотомії, артеріотомії, видалення стороннього тіла, шва артерії. 10 (90,9 %) сторонніх тіл були видалені за допомогою сучасного магнітного хірургічного інструменту. Ускладнень та летальних випадків після оперативних втручань при міграції стороннього тіла вогнепального походження судинним руслом не було. Середній ліжко-день становив 21,3 ± 2,1 доби. Висновки. Серед всіх напрямків міграції сторонніх тіл вогнепального походження на судинне русло припадає 13,4 % випадків, що свідчіть про рідкість такого перебігу поранення. За місцем вхідного отвору при міграції стороннього тіла вогнепального походження переважають поранення живота та грудей. За місцем початку міграції стороннього тіла судинним руслом переважають випадки з ушкодженням серця та нижньої порожнистої вени. За місцем фіксації стороннього тіла при міграції судинним руслом переважають випадки з фіксацією стороннього тіла в легеневій артерії та серці. Усі оперативні втручання при міграції сторонніх тіл вогнепального походження судинним руслом є відкритими. При порівнянні етапів оперативних втручань при міграції стороннього тіла вогнепального походження судинним руслом перевалюють оперативні втручання за місцем фіксації стороннього тіла над оперативними втручаннями за місцем початку міграції та за місцем вхідного отвору.Item Гормональний стан чоловіків-комбатантів залежно від обсягу ранового ушкодження тіла(2024) Лурін, І.А.; Хорошун, Едуард Микалайович; Селюкова, Н.Ю.; Рехвіашвілі, М.А.; Макаров, Віталій Володимирович; Бойко, М.О.; Негодуйко, Володимир Володимирович; Місюра, К.В.Резюме. Актуальність. Від 24 лютого 2022 року триває повномасштабне вторгнення Росії на територію України. Воно призвело до значного зростання кількості осіб, які отримали тілесні та психологічні ушкодження. Після пережитого травматичного досвіду спочатку виникають психологічні зміни, які на пізніх етапах вагомо відбиваються на фізичному стані людини. Гострий стрес, що виникає внаслідок пошкодження тіла, у подальшому може викликати зміни в ендокринній системі людини. Необхідно зауважити, що за весь період війни в Україні дослідження впливу гормонів на швидкість та особливості загоєння бойових травм не проводилися. Метою роботи було визначення основних закономірностей між обсягом ранового ушкодження та зміною рівнів деяких гормонів у сироватці крові на різних етапах травматичної хвороби у чоловіків-комбатантів. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 120 чоловіків-воїнів, які були розділені на 4 групи по 30 осіб залежно від обсягу поранення. Перша група — поранення легкого ступеня (малий обсяг); друга — середнього ступеня (середній обсяг); третя — тяжкого ступеня (великий обсяг), четверта — контролю (неушкоджені чоловіки-воїни). Нами була використана певна періодизація залежно від тих процесів, які відбуваються в організмі у конкретний період після отримання травми: 1-ша — 3-тя доба; 4–5-та доба та 14-та доба після поранення. Середній вік поранених становив 34,2 ± 4,3 року, середня маса тіла була 78,0 ± 3,5 кг. Досліджувалися рівні таких гормонів: соматотропний гормон, тестостерон, адренокортикотропний гормон, альдостерон, тиреотропний гормон, трийодтиронін вільний, тироксин вільний, дегідроепіандростерон-сульфат. Результати. Звичайною реакцією ендокринної системи на травму є активізація практично всіх її комплексів та ланок. У нашому дослідженні показані основні закономірності між обсягом ранового ушкодження та рівнями досліджуваних гормонів у крові чоловіків-бійців на різних етапах травматичної хвороби. Висновки. Незалежно від тяжкості травми в організмі людини виникає метаболічна відповідь, пов’язана з необхідністю функціонування на вищому рівні всіх органів та систем для збереження життя потерпілого, відбувається зміна всіх видів обміну речовин. У гострому періоді травматичної хвороби формуються метаболічні прояви термінової адаптації, пов’язані переважно з катаболічними процесами, потім поступово настає нормалізація гомеостазу з активацією анаболічних процесів. Встановлена позитивна залежність гормональних показників стресового стану від тяжкості та терміну поранення чоловіків-комбатантів. Доцільним є продовження дослідження гормонального стану чоловіків-комбатантів із залученням більшого загалу поранених та деталізацією локалізації поранення, ендокринологічного анамнезу пацієнтів, неврологічного та психічного статусу, параметрів гемодинаміки та системи гомеостазу.Item Особливості патогенезу бойової травми(2024) Макаров, Виталій Володмирович; Негодуйко, Володимир Володимирович; Феськов, Володимир Михайлович; Петюнін, Олексій Генадійович; Смоляник, Констянтин Миколайович; Сизий, Максим ЮрійовичСвітова тенденція військової хірургії останніх десятиліть — поліпшення результатів лікування бойової травми, зниження як ранньої, так і пізньої летальності, що пов’язують з навчанням учасників бойових дій надання першої медичної допомоги, самодопомоги, поліпшенням медичної логістики, упровадженням принципів хірургії контролю ушкоджень і ранньої ресусцитації, етапністю допомоги. Однак у структурі летальності, особливо пізньої, провідні позиції, як і раніше, посідають гостре ушкодження легень, гострий респіраторний дистрес-синдром, поліорганна недостатність, патогенезу яких і присвячено цей огляд. Понятійний інструмент даного огляду виходить за межі звичайного хірургічного. Однак як бойова травма потребує мультисистемного підходу, так і проблема поліорганної недостатності може бути вирішена лише при взаємодії різних дисциплін, тому лише такий рівень розуміння відкриває перспективу подальшого розвиткуItem Рівні тестостерону та соматотропного гормону у чоловіків комбатантів в залежності від об’єму ранового ушкодження тіла(2024) Лурін, I.А.; Хорошун, Едуард Миколайович; Селюкова, Н.Ю.; Бойко, М.О.; Місюра, Катерина Василівна; Негодуйко, Володимир ВолодимировичПосттравматичний стресовий розлад (ПТСР) вражає приблизно 8 % загального населення. Поширеність ПТСР вдвічі вища серед військовослужбовців і ветеранів бойових дій. ПТСР пов’язаний із безліччю соціальних або особистих проблем зі здоров’ям. Хоча розвиток цього захворювання внаслідок труднощів у стосунках у більш широкому сенсі вже досліджувався, менше відомо про зв’язок між ПТСР і сексуальними дисфункціями. Метою дослідження було визначення основних закономірностей між об’ємом ранового ушкодження (з одного боку) та змінами рівнів деяких гормонів у сироватці крові на різних етапах ранової хвороби (з іншого боку) з урахуванням того, що ці зміни є важливими складовими загальних процесів, які обумовлюють перебіг ранового процесу. Матеріали та методи. У досліджені брали участь 120 чоловіків, які отримали поранення м’яких тканин різного об’єму ураження. Вік поранених — 34,2 ± 4,3 роки. Середня маса тіла становила 78,0 ± 3,5 кг. Імуноферментно визначали рівні соматотропного гормону (СТГ) та тестостерону. Статистична обробка була проведена з розрахунком середньоарифметичних показників, стандартного відхилення, критерію достовірності Вілкоксона-Мана-Уїтні. Для статистичного аналізу застосовували програмне забезпечення Statistica v10 (StatSoft, Inc., США). Результати. Під час дослідження було зареєстровано вірогідне (р < 0,05) зростання СТГ в групі пацієнтів із пораненнями легкого ступеня вже з першої доби після поранення. Такі високі рівні СТГ у чоловіків комбатантів спостерігалися впродовж всього дослідження. У групі пацієнтів з пораненням середнього ступеня важкості спостерігали вірогідне (р < 0,05) збільшення рівня СТГ, яке розпочиналось з першої доби та трималось на високому рівні до 5 доби після поранення. Але вже через два тижні, концентрація гормону росту знизилась майже до рівня контрольних показників. В групі важких поранених реєстрували значну відмінність у показниках в залежності від доби поранення. Динаміка рівнів тестостерону, яка була отримана в дослідженні, повністю відповідає даним літератури відносно того, що тяжке пошкодження практично завжди супроводжується пригніченням функції статевих залоз, що проявляється зниженням продукції тестостерону, який посилює анаболічні процеси. У нашому дослідженні звертає на себе увагу доволі низький рівень тестостерону у всіх молодих чоловіків із пораненнями середнього та важкого ступеню. При цьому слід зауважити, що рівень тестостерону у чоловіків з легкими пораненнями не відрізнявся від контрольної групи. Висновки. По-перше, встановлена залежність рівнів соматотропного гормону та тестостерону від важкості поранення у чоловіків комбатантів. По-друге, підтверджено роль тестостерону й соматотропного гормону в розвитку посттравматичного стресового розладу та сексуальної дисфункції у чоловіків — учасників бойових дій.Item Лапароскопічне видалення стороннього тіла нирки при ізольованому вогнепальному проникному пораненні живота (опис двох клінічних випадків)(2024) Гуменюк, К.В.; Ларіонов, А.Г.; Вікарчук, М.В.; Макаров, Виталій Володмирович; Негодуйко, Володимир Володимирович; Доценко, Володимир ВасильовичРезюме. Актуальність. У військовий час поранення нирки є комбінованим із травмами інших органів. Стандартом лікування таких поранень є негайна ревізія з подальшою органозберігаючою операцією, але на сьогодні не вироблені чіткі критерії відбору таких поранених до хірургічного лікування, не вивчені морфологічні та функціональні зміни в нирках внаслідок вогнепального поранення. Мета: демонстрація можливостей мініінвазивних технологій при ізольованому вогнепальному осколковому проникному пораненні живота з ушкодженням нирки та наявністю стороннього тіла (металевого осколка) нирки. Матеріали та методи. Два військових отримали поранення внаслідок артилерійського обстрілу в серпні 2023 року. Доставлені до передової хірургічної групи через 1 та 3 доби після поранення, виконано обстеження за FAST-протоколом, перев’язку. Через 6 годин були доставлені до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону. Результати. Поранений П., 48 років, надійшов через 3 доби після поранення. Загальний стан пацієнта стабільний, лабораторні показники в нормі. При огляді виявлено вхідний отвір в поперековій ділянці справа, діаметром 20 мм, без ознак кровотечі. За даними МСКТ виявлено металевий осколок верхнього полюса правої нирки 12 × 7 мм. Тяжкість поранення нирки класифіковано як Grade 2 згідно з класифікацією American Association for Surgery and Trauma. Виконано лапароскопічне видалення металевого осколка правої нирки. Осколок був видалений з паренхіми нирки за допомогою інструмента магнітного для ендовідеоскопічної діагностики та видалення металевих феромагнітних сторонніх тіл. Час операції становив 95 хвилин. Пацієнта виписано на 4-ту добу. Поранений С., 45 років, надійшов через 1 добу після поранення. Загальний стан пацієнта стабільний. Лабораторно виявлено анемію легкого ступеня. При огляді виявлено вхідний отвір у лівій поперековій ділянці діаметром 15 мм. За даними нативної МСКТ діагностовано металевий осколок середнього сегмента лівої нирки 8 × 8 мм з гематомою заочеревинного простору 111 × 30 × 68 мм. Тяжкість поранення нирки класифіковано як Grade 3. Виконано лапароскопічне видалення металевого осколка лівої нирки, дренування гематоми заочеревинного простору. Осколок видалено після дренування заочеревинної гематоми та незначного розширення вхідного вогнепального отвору нирки за допомогою інструмента магнітного для ендовідеоскопічної діагностики та видалення металевих феромагнітних сторонніх тіл. Час операції становив 125 хвилин. Пацієнта виписано на 6-ту добу. Висновки. Лапароскопічний доступ може застосовуватись для видалення металевих осколків при ізольованому вогнепальному ушкодженні нирки. Для забезпечення ефективності та малоінвазивності рекомендовано застосування сучасного хірургічного магнітного інструмента. Виконання подібних оперативних втручань можливо за наявності оснащення, навченого персоналу та може бути відтерміновано.Item Перфорація жовчного міхура: діагностика та тактика хірургічного лікування(2024-06-28) Сипливий, Василь Олексійович; Євтушенко, Олександр Васильович; Євтушенко, Дмитро Васильович; Акіменко, Артем Володимирович; Іоффе, Олег ОлександровичItem Оптимізація хірургічних методів лікування хворих з гнійно-запальними процесами шиї(2024-06-23) В'юн, Ірина АнатоліївнаItem Пахова грижа: погляд з ХХІ століття (огляд)(2024-08-27) Макаров, Виталій Володмирович; Негодуйко, Володимир Володимирович; Феськов, Володимир Михайлович; Петюнін, Олексій Геннадієвич; Сизий, Максим ЮрійовичПропонований огляд — погляд на патогенез пахової грижі з точки зору молекулярної біології, а також спроба усвідомити проблеми, які є наслідком експлантації: питання чоловічої фертильності, хронічне запалення, канцерогенез. Доводиться визнати, що патогенез пахової грижі не зводиться до дефекту передньої черевної стінки, більше того, формуванню цього дефекту передує складний комплекс модифікації компонентів сполучної тканини, в основі якої лежить роз’єднання процесів позаклітинного матриксного синтезу і матриксної деградації з переважанням останньої, що порушує оберт структур, відповідальних за механічну міцність і еластичність. З цього погляду пахова грижа є багатофакторним та гетерогенним захворюванням.Item Вибіркове неоперативне лікування вогнепальних проникаючих поранень живота(2024) Хорошун, Едуард Миколайович; Лурін, І.А.; Макаров, Віталій Володимирович; Панасенко, С.І.; Негодуйко, Володимир Володимирович; Шипілов, Сергій Анатолійович; Бунін, Ю.В.; Салютін, Р.В.Мета. Проаналізувати власний досвід і визначити доцільність та тактику вибіркового неоперативного лікування вогнепальних проникаючих поранень живота. Матеріали і методи. У дослідження залучено 74 військовослужбовці (усі – чоловіки) із вогнепальними осколковими проникаючими пораненнями живота, яких було розподілено на дві групи: основну – 26 (35,2% ± 0,2%) поранених, які отримали неоперативне лікування, і контрольну – 48 (64,8% ± 0,3%) поранених, які отримали оперативне лікування в обсязі діагностичної лапаротомії або лапароскопії. Неоперативне лікування включало в себе знеболювання, антибіотикопрофілактику, введення протиправцевого анатоксину та перев’язки. Результати. Загалом вибіркове неоперативне лікування вогнепальних проникаючих поранень живота застосували у 1% поранених. Ізольовані поранення живота були у 32 (43,2% ± 0,2%), торакоабдомінальні – у 42 (56,8% ± 0,3%) пацієнтів. За кількістю сторонніх тіл поранення були поодинокі – у 66 (89,2% ± 0,3%) та множинні (печінки та заочеревинного простору) – у 8 (10,8% ± 0,1%) пацієнтів. В основній групі оперативних втручань та ускладнень не було, у контрольній групі виконано 8 (16,7% ± 0,1%) діагностичних лапаротомій та 40 (83,3% ± 0,3%) діагностичних лапароскопій, ускладнень було 2 (4,2% ± 0,1%) – серома та пневмонія. Середній термін лікування становив (5 ± 0,3) доби – в основній групі та (8 ± 0,4) доби – у контрольній групі. Висновки. Вибіркове неоперативне лікування вогнепальних проникаючих поранень живота показано у гемодинамічно стабільних пацієнтів без зниженого рівня свідомості та ознак перитоніту і внутрішньочеревної кровотечі, абдомінального больового синдрому з терміном спостереження 24 – 48 год. Тактика вибіркового неоперативного лікування вогнепальних проникаючих поранень живота доцільна переважно при ушкодженнях паренхіматозних органів. Ця тактика може застосовуватися за наявності обладнання експертного класу, досвідчених спеціалістів в умовах ІІІ рівня надання медичної допомоги та взаємодії між ІІ та ІІІ рівнями надання медичної допомоги. Ключові слова: вогнепальні поранення живота; проникаюче поранення; вибіркове неоперативне лікування.