Можливості променевих методів дослідження у визначенні проявів заброньової травми органів грудної клітки

Abstract

Актуальність. Внаслідок повномасштабного вторгнення РФ на територію України значно зросла кількість поранених із бойовою хірургічною травмою. За даними літератури, травма органів грудної клітки становить 10–12% від усіх механічних ушкоджень. Частина ушкоджень пов’язана з появою індивідуальних бронежилетів, які ефективно перетворюють проникні травми на закриті. Такий тип ушкоджень має назву «заброньова травма». Основний механізм ушкодження легень (контузія і розриви паренхіми) при заброньовій травмі – раптова потужна компресія. При бойовій торакальній травмі візуалізація має ключове значення для виявлення та повноцінної характеристики ушкоджень та їх ускладнень. Мета роботи. Визначити особливості проявів заброньової травми грудної клітки при променевому дослідженні. Матеріали та методи. Досліджувалися поранені із заброньовою травмою грудної клітки, які знаходилися на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі (ВМКЦ) Північного регіону м. Харкова у вересні – грудні 2023 року. Променеве дослідження включало традиційну рентгенографію органів грудної клітки (ОГК), яку проведено всім пораненим. УЗД за протоколами FAST та BLUE (Bedside Lung Ultrasound in Emergency) проведено у 75% та спіральну комп’ютерну томографію (СКТ) виконано у 45% пацієнтів. З огляду доказової медицини стаття належить до категорії «Опис серії випадків». Результати та їх обговорення. Переважна більшість ушкоджень при заброньовій травмі припадає саме на забій легені (51,2%). Виділяли три ступеня забою легені, залежно від площі ураження, вираженості рентгенівських проявів та динаміки процесу. Основними рентгенівськими ознаками забою легень були ділянки зниження прозорості від незначної до вираженої інтенсивності, з нечіткими контурами, які не відповідали анатомічним межам сегментів. Рентгенологічна картина забою (контузії) легені може бути відтермінованою. Значне збільшення контузії через 24–48 год. є негативним прогностичним показником з підозрою на виникнення пневмонії, аспірації або жирової емболії. Ізольований забій легень спостерігали у незначній кількості (11,5%), бо найчастіше визначалося поєднане ушкодження. Виникнення пневмотораксу, гемотораксу тісно пов’язано з переломами ребер та розривами легень. Розриви легень можуть мати вигляд забою легені, тому на звичайній рентгенограмі їх визначити важко, і це вимагає проведення КТ для встановлення остаточного діагнозу. Не тільки забій легені, а й переломи ребер призводять до пневмотораксу, який за об’ємом повітря у плевральній порожнині ми поділяли на малий, середній, великий та тотальний. У 18,3% випадків, крім травматичних змін паренхіми легень та ребер, спостерігали міжм’язову емфізему м’яких тканин, основною причиною виникнення якої в наших спостереженнях був розрив парієтальної плеври уламком ребра. Внаслідок поранень із ушкодженням паренхіми легень чи інтраплевральних судин може розвинутися гемоторакс, який ми спостерігали у 23,2% поранених із заброньовою травмою грудної клітки та поділяли на малий, середній, великий та тотальний залежно від об’єму крові у плевральній порожнині. У виявленні гемотораксу велике значення мало застосування УЗД за FAST-протоколом. Крім того, виконання УЗД за BLUE-протоколом дозволило вивчати зміни і в легеневій паренхімі, перевавжно у субплевральних відділах, та вивчати динаміку цих змін у процесі лікування. Висновки. Найчастішим проявом заброньової травми грудей є забій легені (51,2%), перебіг якого залежить від ускладнень, що виникли: розриви легені, пневмоторакс, гемоторакс, порушення каркасності грудної стінки. Проте, слід відзначити, що при заброньовій травмі частіше спостерігався забій І ступеня (67,4%), гемоторакс І ступеня (16,3%), пневмоторакс І ступеня (9,3%). Вихідним методом променевого дослідження при заброньовій травмі ОГК залишається рентгенографія, а використання УЗД за протоколами FAST та BLUE надає можливість вивчити стан м’яких тканин грудної стінки, виявити пневмота/або гемоторакс, післятравматичні зміни у субплевральних відділах легень. Застосування СКТ при бойовій травмі ОГК слід вважати ключовим методом променевого дослідження, який на даному етапі у 45% поранених дозволив уточнити об’єм та характер внутрішньогрудних ушкоджень у повному обсязі, порівняно із рентгенографією, та провести точну оцінку цих змін при динамічному спостереженні. Принциповим є виконання СКТ при відсутності ушкоджень та ускладнень, що несуть пряму загрозу життю, або вже після їх усунення. У статті наведено клінічні спостереження пацієнтів з різними проявами заброньової бойової травми грудної клітки.