Сучасні модифікації традиційних форм організації освітнього процесу в інтернатурі

Abstract

Професіоналізм клініциста, окрім високої кваліфікації, передбачає досить високий рівень соціальної поведінки. Тому для підготовки майбутнього лікаря велике значення має не тільки професійна освіта і навички, а й виховання. Це здійснюється, перш за все, за участі в роботі та житті лікарського і кафедрального колективу, його буднів і свят, де молодий фахівець має можливість навчатися у старших колег професіональним навичкам, вирішенню складних деонтологічних проблем, де в процесі клінічних розборів, обходів, конференцій прищеплюються певні традиції і формується особистість. За словами Л. Дістервега, «ніхто не зможе дати іншому те, чим не володіє сам, так ніхто не зможе розвивати, виховувати й навчати, хто сам, нерозвинутий, невихований й неосвічений». Будь-якому співробітникові вищої медичної школи - професору, доценту, асистентові клінічної кафедри слід постійно розвивати педагогічну майстерність, професійний і культурний рівень для максимально ефективного виконання своїх обов'язків - навчання майбутніх лікарів.