Наукові праці. Кафедра судової медицини, медичного правознавства імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса
Permanent URI for this collectionhttps://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/554
Browse
2 results
Search Results
Item Оцінка структуро-функціонального стану мязів стегна у хворих з наслідками переломів стегнової кістки за даними ультразвукової діагностики(2019) Сокол, Вячеслав КостянтиновичРЕФЕРАТ. Актуальність. У разі переломів стегнової кістки відбувається пошкодження м’язів, яке, за умов уповільненої консолідації перелому, або перелому, що зрослося із залишковим несприятливим зміщенням, а також при неадекватній реабілітації в післяопераційному періоді може призводити до зниження опорної функції з розвитком тривалої або стійкої втрати працездатності і результатом даної травми в тяжкі тілесні ушкодження. Мета - дослідити структурно-функціональні характеристики м'язів стегна у разі наслідків переломів стегнової кістки з використанням метода ультразвукової діагностики. Методи. Методи. Матеріал дослідження - протоколи клініко-рентгенологічного обстеження 18 хворих із зрощеними закритими переломами діафізу стегнової кістки із залишковими деформаціями, у яких за підсумками первинної експертної оцінки не була встановлена ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з розвитком ускладнень в післяопераційному періоді. Методи дослідження - клінічний, рентгенологічний, ультразвукове дослідження (УЗД) двоголового м’яза стегна, прямого м’яза стегна, широкого медіального та широкого латерального м’язів. Результати. За результатами УЗД контур досліджених м’язів був чіткий, рівний на обох кінцівках; ехогенність м’язів ураженої кінцівки у всіх обстежених була підвищена, структура місцями неоднорідна. На ураженій кінцівці при першому обстеженні у спокої виявлено зменшення товщини досліджуваних м’язів, більш виражене на m.vastus medialis та m.vastus lateralis. Найбільше зниження скорочувальної можливості спостерігали на m.rectus femoris та m.vastus lateralis, що дорівнювало майже 6,0; 6,6 % від можливості скорочування інтактного м’яза. Результати другого дослідження після навантаження показали збільшення показнику КСпор2, що характеризує ступінь порушень скорочувальних властивостей ураженого м’яза. Величина КСпор2 порівняно з КСпор1 збільшилася: для m.rectus femoris - на 20,0%, для m.biceps femoris - на 28,9%, для m.vastus medialis - на 34,9%, для m.vastus lateralis - на 21,2%. Висновки. Виявлено тенденцію до зниження товщини м’язової тканини, порушення її структури, підвищення ехогенності під час ультразвукового дослідження у спокої та чітку тенденцію до зменшення скоротності всіх досліджених м’язів за результатами функціонального тестування властивостей м’язів ушкодженої нижньої кінцівки у хворих з наслідкіами переломів стегнової кістки з остаточними деформаціями діафізу.Item Оцінка структурно-фукнціонального стану м'язів у разі наслідків переломів кісток гомілки за даними ультразвукового дослідження(2019) Сокол, Вячеслав КостянтиновичМета роботи - дослідити структурно-функціональні характеристики м'язів гомілки у разі наслідків переломів великогомілкової кістки з використанням методу ультразвукової діагностики. Матеріал і методи. Матеріал - протоколи клініко-рентгенологічного обстеження 20 хворих із зрощеними закритими переломами кісток гомілки і залишковими деформаціями великогомілкової кістки. Методи дослідження - клінічний, рентгенологічний, функціональне ультразвукове дослідження м'язів обох гомілок з вивченням якісних і кількісних сонографічних показників стану м'язів ураженої і здорової кінцівки. Результати. У 18-тьох (90%) пацієнтів визначалися зрощені переломи обох кісток гомілки; у 2-х (10%) - ізольований перелом великогомілкової кістки. В усіх спостереженнях реєструвалося залишкове зміщення кісткових фрагментів, гіпотрофія м'яких тканин гомілки на боці перелому (1,8 ± 0,6 см). При сонографії відзначався чіткий, рівний контур м'язів на обох гомілках з практично рівномірним зменшенням товщини всіх досліджених м'язів та наявністю в них ділянок підвищеної ехогенності і неоднорідної структури. Коефіцієнт гіпотрофії м'язів не перевищував 14,0 ± 1,0%. У спокої різниця між коефіцієнтами скоротливості м'язів ураженої та інтактної гомілки становила в середньому 4,6 ± 1,1%, зростаючи після навантаження майже вдвічі (8,2 ± 0,9%). Висновки. Результати порівняльного ультразвукового дослідження м'язів ураженої та інтактної гомілки виявили зміни м'язової структури і зниження її скоротливості на стороні перелому, які зростають при нетривалому навантаженні.