Гострий інфаркт міокарда (ГІМ) – основна причина летальності серед населення в усьому світі, незважаючи на широке застосування інвазивних методів лікування. Часте виникнення та тяжкий перебіг ГІМ зумовлено поєднанням супутньої патології – цукровий діабет (ЦД) 2-го типу та абдомінальне ожиріння. Розгляд комплексного характеру механізму розвитку та прогресування ГІМ у хворих на ожиріння та ЦД 2-го типу на основі вивчення клінічних, діагностичних і лікувальних особливостей є одним з нагальних завдань сучасної медицини, оскільки ці стани мають взаємозв’язок між патогенетичними ланками. На цей час актуальним є вивчення адаптаційних можливостей у хворих на ГІМ за умов коморбідності на ранніх та пізніх етапах перебігу захворювання. Окрім того, розроблення прогностичних алгоритмів розвитку ускладненого ГІМ у хворих з таким діагнозом є перспективним напрямком у медицині.
